Книга: Царська карлиця (Питер Фогдатль); Фабула

"Скажу відразу, ця книга не для всіх. Більше того, непідготовлений читач, сприйме її як маячню. Таке собі безсистемне нагромадження непов’язаних між собою історичних подій, душевних терзань, датських міфів, російського бездоріжжя і алкогольного марення. А між тим, книгу можна порівняти з картинами Айвазовського, зблизька вони схожі на нагромадження різнокольорових мазків, але варто відійти на декілька кроків від полотна, і беззмістовні мазки перетворюються на грандіозний шедевр. А ще, ця книга схожа на… страву від шеф кухаря в гарному ресторані. Бо як, таку страву не можна їсти похапцем, так і «Царську карлицю» Пітера Фогтдаля не прочитаєш за раз, нею хочеться смакувати, обдумуючи кожну прочитану сцену. За віртуозною сумішшю трагедії і комедії, чорного гумору і бурлеску, сховано драматичну історію «маленької» жінки – карлиці Сорін, що за злим сарказмом і їдким скептицизмом намагається зберегти гідність і самоповагу. В образі карлиці автор зміг подолати всі стереотипи «фізично-неповноцінної героїні», вона не викликає жалості і співчуття, а її каліцтво сприймається як така собі риса зовнішнього виду. За сюжетом Сорін, яку вважають смішною потворою, не схилила своєї голови перед сильними світу цього. Вона легко могла отримати тепло і затишок, достаток і заступництво від російського царя Петра І, їй навіть пропонували любов, і для цього потрібно було лише одне –забути про свою гідність і «прогнутись». Сорін не змогла цього зробити, витримавши тортури і знущання, глузування і насильство, холод і голод «маленька» жінка змогла залишилась людиною. Більше того, натерпівшись знущань, Сорін змогла знайти в собі сили подарувати своє нерозтрачене тепло і ласку чужим дітям. Не можу не відзначити незвичний образ Петра І. Чи не вперше в літературі я побачив «реальний» образ царя Петра, не той «зализаний» хрестоматійний образ, який так любить сучасна література (певно наслідки «совкового» виховання). А справжній, «живий» образ, з своїми пристрастями, жорстокістю і вседозволеністю. Як я вже і казав, ця книга багатьом не сподобається, одні будуть критикувати її за сумбурний сюжет, інші за надмірну жорстокість і чорний гумор, за історичну недостовірність і відкритий фінал. Я ж скажу так, це справжній «інтелектуальний» роман. Роман для літературних гурманів! І ще один цікавий момент. Читаючи цю книгу, у мене в голові весь час крутилась якась мелодія. Більше того, таке відчуття, що автор навмисно заложив цю мелодію, цей сумбурний ритм, в текст книги. Ця мелодія – балет «Петрушка» Ігоря Стравінського. Ввімкніть його, і сідайте читати «Царську карлицю» Пітера Фогтдаля. Непередаваємі відчуття…" by lrsasha

0    0