Книга: Пісня Алабами (Жиль Леруа); Фабула

"Оповідь у книзі ведеться від імені Зельди Фіцджеральд, дружини відомого письменника. Трагедія її життя власне у тому й була, що сприймали її як «дружину відомого» та й зараз не всі знають, що вона теж писала. Скотт часто «запозичував» її фрази та записи у щоденниках та листах для своїх творів. А її використовував для свого піару та аби показати свій статус в суспільстві. Вона надихала його на творчість? Чи принижуючи її, Скот відчував себе справжнім чоловіком? Зельда справді мала проблеми з психікою чи це один із способів тримати її під контролем? Їхні стосунки однозначно були руйнівними, для обох. Цей твір художній, не документальний, тут може бути в однаковій мірі багато і мало достовірної інформації. Зельда ніколи в своєму житті не була посередністю – завжди на межі, не відчувала чогось наполовину – вона або кохала до нестями, або ненавиділи до смерті. «Писати для літераторів означає довго розмовляти із самим собою, це наче сповідь своєму духівнику… загалом писати для них – це все одно, що лягти на канапу перед паном Фройдом чи перед його донькою. Та все це дурня: писати означає відразу ж переходити до серйозних речей, опускатися у самісіньке пекло, горіти в полум’ї, часом навіть радіти від того, що тебе б’є розрядами в тисячі вольт.»" by kateruna21kateruna

0    0