Книга: Світло Парижа (Элинор Браун); Фабула

"Париж. Скількох молодих людей він вабив своїми вогнями, блиском і можливостями. В ньому знаходили натхнення Гемінґвей, Фіцджеральд, Пікассо. Чи могла уявити Марджі, що сама опиниться тут? Хоча ні, “Марджі” вона була в Америці, де вважалась старою лівою в свої 24, де сиділа вдома, відвідувала нудні прийоми, у всьому слухалась батьків. Але тут, в Парижі, вона стала Маргеріт, дівчиною, що сама себе утримує, працюючи в бібліотеці, ходить до кав’ярні, гуляє містом, а вночі танцює під джаз. Вона нарешті належить собі! Робить зачіску, яку сама хоче і не комплексує через зовнішність. Вона нарешті пише оповідання і сама не вірить, що зуміла протистояти батькам в тому, що їй завжди забороняли. Всі свої пригоди Маргеріт описує у щоденниках, які, думає, ніхто не прочитає. Але ці записи через 75 років потрапляють до її онуки – Мадлен. Вона вражена, наскільки спільного має з бабусею, окрім міцної статури. Мадлен переживає кризу подружнього життя й історія її родички захоплює і допомагає розібратись у собі. Але щось тут не так… Адже Мадлен пам’ятає бабусю зовсім не такою, як у щоденниках. Куди поділась дівчина, що нарешті знайшла своє місто, своє призначення і коханого? Чому вона проміняла паризькі галереї і спілкування із сюрреалістами на нудне життя, розбавлене хіба що участю в клубах жіночої ліги? І що обере сама Мадлен: повернеться до чоловіка, що керує усіма аспектами її життя (від того, що їсти до того, чим займатись) чи знехтує думкою оточення і знову стане художницею, як мріяла? Якщо у вашому житті теж є нереалізована мрія, то “Світло Парижа” цілком може стати чарівним поштовхом до її втілення. Якщо ж ні, то отримаєте просто легку цікаву історію про двох жінок, про епоху джазу та мистецтво." by ksy-levkivska

0    0