Книга: Покров (Люко Дашвар); Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга», 2015

Навряд чи можна знайти людину, яка читала твори видатної української письменниці Люко Дашвар, і не полюбила їх. Тому що кожна книжка є окремою історією, пропитаною болем, гіркою судьбою, сльозами і трагізмом. Так само і Покров: історія зачіпає історія ні події кінця дев'ятнадцятого сторіччя, які переплітаються з сьогоденням - Євромайданом 2013 року. Тут є і кохання, і зрада, і нерозділені почуття. У романі ніби немає головних і другорядних героїв: усі несуть в собі щось важливе, чи то добре, чи погане. Психологія і чутливість роману не дають читачеві розслабитися, постійно тримаючи в напрузі і торкаючись душі кожного читача.

0    0

Починається твір дуже цікаво, описуються події з 1843 року, із життя Яреми Дороша, сина полкового хорунжого Петра Дороша. Ярема успадкував після батькової смерті млинки, гаї, винокурні і села, тож ніби все у нього було для щасливого життя. Та не було головного, любові. Його дружина, Станіслава, донька збіднілого польського шляхтича зневажала його і навіть те, що у них був син не робило їх ближчими. Одного разу Ярема познайомився із юною Перпетуєю і зрозумів, що закохався. З часом він перевіз її у свій маєток у глухому селі. Дружина зрозуміла, що у чоловіка з'явилась коханка бо надто вже часто він став навідуватись у віддалений маєток і прокляла і його самого і його рід. Пані Станіслава щодня просила смерті для чоловіка і випросила, він тяжко занедужав та помер. Як не намагалась вона витрясти побоями із вірного чоловікового слуги, Савки, де Дорош сховав свою"хвойду", але той уперто мовчав і так і помер, забравши таємницю із собою. Перпетуя ж довідалась від ворожки про те, що порятунок роду Дорошів залежатиме від його нащадків. "Кожна нова жива душа з роду Дорошів свій скарб у те діло покладе: гідне життя проживе- додасть нащадкам сили."... "Розвіється прокльон, як за сім колін у роду станеться те, чого бути не може". І Перпетуя дала обітницю: "...кожну копійчину, що собі на втіху пустити збиралась, у скриню складати до скону, щоби ту скриню заповісти нащадкам у сьомому коліні... А далі події відбуваються у листопаді 2013 року та розповідається про дівчину Мар'яну, у якої в житті є одна мета- вийти заміж і заради цього вона готова на все, навіть на інтимний зв'язок зі своїм начальником, який просто нею користується. Можливо якби мене так не дратувала головна героїня твору я б дочитала книгу. А з цією легковажною та недалекою дівчиною мені зовсім не хотілось мандрувати сторінками книги.

0    0

Люко Дашвар-це одна з найбільш популярних письменниць України. Історії, які пише жінка просто вражають, захоплюють а іноді й лякають. Люко Дашвар дуже відверта, вона пише про життя таке, яким воно є насправді, не ідеалізує його. Я б навіть сказала, що в її книгах занадто багато песимізму, але для кожного своє. У центрі сюжету знаходяться події 2013 року. У Києві в розпалі революція, але за межами майдану лишилися теж люди, які проживають своє життя, своє неповторне життя. От і життя Мар'яни теж протікало як зазвичай, у її житті були люди, які її дуже любили, а були й ті, хто жодної миті не цінував ні її, ні те, що вона робила для нього. Але в один момент усе змінюється, в її житті з'являється нова людина, яка показує, як це, коли тебе кохають. Ця книга про сильних людей. Вона показує, що не завжди життя буде протікати плавно та за планом. У житті буває всяке, і до всього потрібно вміти пристосуватися. А найголовніша ідея цієї книги - це соборність нашої держави. Про це потрібно писати, щоб майбутні покоління ніколи не забували за що помирали наші предки. Дуже раджу читати цю історію!

0    0