Бог завжди подорожує інкогніто (Лоран Гунель); Книжковий Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", 2010

Книга "Бог завжди подорожує інкогніто" очень понравилась. И хотя я прочла ее около года назад, впечатления очень яркие, сюжет не забыт. И хочется высказаться. Очень заинтересовал главный герой и его чудесное спасение от прыжка с башни. Читая дальше, открываются все новые и новые обстоятельства и сюжет закручивается как по спирали. А особенно за нтересовали упражнения, которые должен выполнять главный герой для того, чтобы изменить свою жизнь и в частности, себя самого. Книга читается легко и захватывает с первой страницы. Хочешь поскорее узнать, что же будет дальше! Стиль автора очень понравился! Читая, забываешь обо всем! С каждым разом упражнения становятся всё сложнее, но главный герой их выполняя меняется на глазах. Он становится увереннее в себе, а конце концов выясняет, что он в принципе, может все, что он совсем не неудачник, каким считали и он. Конец вполне хороший, что очень радует. Рекомендую всем, у кого сложный период в жизни или просто нужна мотивация. Ну и, конечно, любовь побеждает

0    0

Вперше пишу рецензію. Хоча ще не на стільки начитався книг, щоб правильно формулювати думку. Але так як це моя 3 книга і найкраща із них, то я напишу відгук. Він позитивний, не дарма такий рейтинг в книги. Нарешті я читав із зацікавленістю та вмикав свою уяву в ній. Спочатку думаєш що такого в цій книзі, коли не відчуваєш мотивованих думок, ти не бачиш зв’язку між сюжетом і повчальними ідеями. Але згодом розумієш перший урок книги, потім другий. А потім ти захоплюєшся сюжетом і розумієш що все зв’язано. Хоча розуміння назви книги приходить не відразу, але в цьому і "фішка" книги, вміти зацікавити і дійти до кульмінації тоді коли вже нетерпець. Та ще й усвідомлюєш кожен мотив. Й стараєшся взяти корисне для себе. І так відбулося. Запам'яталися важливі уроки, сподобався сюжет. Герої були як живі, хоча особливо оцінити візуально не вдалося героїв. Але вбачаєш в кожному герої своє, а може навіть тільки в головному герої вбачаєш багато спільного зі своїм життям, так як були описані проблеми, які занадто вплинули на суспільство і кожен може бути на місці Алана. Тому книгу рекомендую.

0    0

Лоран Гунель дав мені рік для вирішення: читати чи ні. Хоч ця книга на той час і стояла вже на полиці, я все ще думала та гадала. І думала я, що це якась замислувата книга, не для майже-шістнадцятирічної-дівчини. Але вона для мене!! І я цьому рада))) Читала влітку сидячи під вікном, з якого пахло полуницею та пеклом сонячних променів. На обкладинці пустеля, тому все зійшлося) Спойлер: якщо ви думаєте, що тут релігія, то ні. Тут Бог випливає з Ігоря, який ніби за просто так, хоча не за просто так, рятує головного героя від суїциду. До речія, Ельфелева вежа - найкраще місце, щоб покінчити із життєвими проблемами, зарубайте на носі ;) Та ні. Не так вирішуються проблеми. Не так. Коли ми живемо, то маємо мільйони шансів для всього потрібного чи недуже. І не треба отак себе мучити, адже інші мріють прожити таке життя, як у вас, бо у них гірше! Цінуйте цей подарунок Бога-Інкогніто. А Інкогніто тому, що Ігор не розкрив карти того, що (спойлер) він - батько нашого героя, який змусив дівчину, яку кохав наш герой, покинути його, щоб план Ігоря відтворився якнайкраще. Якби він це сказав тої зустрічі на вежі, то наш герой точно б не зупинився. Якщо мені подобається початок і кінець твору - я відразу куплю книгу, не дивлячись на ціну та прочитаю доволі швидко) Ось так і Лоран показав мені свій скарб творчості, який можна читати і не один раз, розтягуючи, як цукрову вату.

0    0